[:ru]
Многие из сильных болей в организме являются признаками местного обезвоживания. Изжога, колит (воспаление толстой кишки) и сопутствующий ему запор — факторы, которые вызывают предрасположенность к раку желудка, пищевода, толстой кишки, прямой кишки и распределяющей воду поджелудочной железы. Поджелудочная железа отвечает за то, чтобы при распределении воды приоритет отдавался кишечному тракту. Она производит водный раствор бикарбоната и впрыскивает его в двенадцатиперстную кишку. Этот щелочной, насыщенный ферментами водный раствор не только нейтрализует поступающую из желудка кислоту, но и постоянно орошает стенки тонкого кишечника в ходе пищеварительного процесса. Как уже упоминалось, выработка инсулина поджелудочной железой зависит от количества поступающей в нее воды.
Чем сильнее обезвоживается организм, тем меньше высвобождается инсулина, и этот процесс продолжается вплоть до развития выраженного диабета. При такой недостаточной секреции инсулина и невнимании к степени обезвоживания кровь теряет большое количество воды вместе с сахаром, который поступает во все клетки организма. Вызванная обезвоживанием бесконтрольная утечка воды из кровеносной системы уменьшает поступление воды в мозг и негативно сказывается на его работоспособности.
Насколько я понимаю, рак поджелудочной железы, развивающийся на стадии, которая непосредственно предшествует диабету, или на стадии полного прекращения секреции инсулина, тоже связан с обезвоживанием. По моему мнению, диабет I типа, при котором состояние больного можно контролировать только с помощью инъекций инсулина, — это одно из многих осложнений обезвоживания, несмотря на то что его причисляют к аутоиммунным заболеваниям. По всей видимости, вызванный обезвоживанием рак чаще всего развивается в органах, которые выполняют секреторные функции, — таких как кишечный тракт, молочные железы или поджелудочная железа.[:ua]Багато з сильних болів в організмі є ознаками місцевого зневоднення. Печія, коліт (запалення товстої кишки) і супутній йому запор — фактори, які викликають схильність до раку шлунка, стравоходу, товстої кишки, прямої кишки і розподіляє воду підшлункової залози. Підшлункова залоза відповідає за те, щоб при розподілі води пріоритет віддавався кишковому тракту. Вона виробляє водний розчин бікарбонату і впорскує його в дванадцятипалу кишку. Цей лужний, насичений ферментами водний розчин не тільки нейтралізує надходить зі шлунка кислоту, а й постійно зрошує стінки тонкого кишечника в ході травного процесу. Як уже згадувалося, вироблення інсуліну підшлунковою залозою залежить від кількості надходить в неї води.
Чим сильніше зневоднюється організм, тим менше вивільняється інсуліну, і цей процес триває аж до розвитку вираженого діабету. При такій недостатньою секреції інсуліну і неуважності до ступеня зневоднення кров втрачає велику кількість води разом з цукром, який надходить в усі клітини організму. Викликана зневодненням безконтрольна витік води з кровоносної системи зменшує надходження води в мозок і негативно позначається на його працездатності.
Наскільки я розумію, рак підшлункової залози, що розвивається на стадії, яка безпосередньо передує діабету, або на стадії повного припинення секреції інсуліну, теж пов’язаний з зневодненням. На мою думку, діабет I типу, при якому стан хворого можна контролювати тільки за допомогою ін’єкцій інсуліну, — це одне з багатьох ускладнень зневоднення, незважаючи на те що його зараховують до аутоімунних захворювань. По всій видимості, викликаний зневодненням рак найчастіше розвивається в органах, які виконують секреторні функції, — таких як кишковий тракт, молочні залози або підшлункова залоза.[:]
